СШ № 66

Учень запитав учителя:

- Ти такий мудрий. Ти завжди в гарному настрої, ніколи не злишся. Допоможи і мені бути таким.

 

Учитель погодився і попросив учня принести картоплю і прозорий пакет.

- Якщо ти на кого-небудь розлютишся і затаїш образу, - сказав учитель, - то візьми цю картоплю. З однієї його сторони напиши своє ім'я, з інший ім'я людини, з якою відбувся конфлікт, і поклади цю картоплю в пакет.

 

- І це все? - здивовано запитав учень.

 

- Ні, - відповів учитель. Ти повинен завжди цей мішок носити із собою. І щоразу, коли на кого-небудь образишся, додавати в нього картоплю. Учень погодився.

​

   Пройшов деякий час. Пакет учня поповнився ще декількома картошинами і став уже досить важким. Його дуже незручно було завжди носити із собою. До того ж та картопля, що він поклав на самому початку, стала псуватися. Він покрився слизьким бридким нальотом, якийсь проріс, якийсь зацвів і став видавати різкий неприємний запах.

 

   Учень прийшов до вчителя і сказав:

- Це вже неможливо носити із собою. По-перше, пакет занадто важкий, а по-друге, картопля зіпсувалась. Запропонуй що-небудь інше.

 

   Але учитель відповів:

- Теж саме відбувається й у тебе в душі. Коли ти на кого-небудь злишся, ображаєшся, то в тебе на душі з'являється важкий камінь. Просто ти це відразу не зауважуєш. Потім каменів стає усе більше. Учинки перетворюються в звички, звички - у характер, що народжує пороки. І про цей вантаж дуже легко забути, адже він занадто важкий, щоб носити його постійно із собою. Я дав тобі можливість понаблюдать весь цей процес з боку. Щораз коли ти вирішиш образитися або, навпаки, скривдити когось, подумай,  чи потрібний тобі цей камінь.